Наш учитель

Моє перше вересня і перша вчителька Олена Григорівна перетворили моє життя на справжнє свято. Добра, ввічлива і дивно рідна – вона викликала захоплення. Мені хотілося скоріше покинути галасливу урочисту лінійку і вступити в тишу класу, де ще незнайомий, але добрий голос учителя розповів би мені про ті пригоди, які мене чекають в країні під назвою «школа». Це вона прийняла мене, маленького і розгубленого, з рук батьків. Це про неї, мою першу вчительку, сказав грузинський педагог-новатор Ш. Амонашвілі: «Коли учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїми вчителями, бо вчаться у того, кого люблять».
Олена Григорівна завжди радіє нашим маленьким перемогам. Усе її тішить: гарно написана стрічка в зошиті, добре вивчений вірш, наші перші перемоги у школі, і за це ми її дуже любим.
Вона не тільки вчить, але й виховує  чуйність, людяність, доброту, віру в себе. Завжди підтримує нас: знаходить таке влучне слово, і очі випромінюють стільки тепла, що наші маленькі серця наповнюються радістю – і смутку, як не було. Її душевне тепло зігріває нас.
Вона для нас друга матуся та найкращий друг, який вміє вислухати, заспокоїти і зберегти таємницю.  Професія вчителя дуже важлива, складна і, насамперед, відповідальна. В його руках лежить доля кожного учня, якого він навчає. Саме Олена Григорівна нам встигла вже прищепити любов до знань. Вона  і вимоглива, і любляча водночас, і я пишаюсь тим, що я учень Олени Григорівни вчительки 1 –А класу школи №10 м.Вінниці. Вона заслуговує на велику повагу від нас, учнів,а також повагу від усієї країни, так як Вона у нас найкраща…

Мариніч Іван

учень 1-А класу школи №10

м.Вінниці