Разом і вірус легше подолати!

          Коронавірус налякав цілий світ. Країни позакривали кордони, люди майже перервали спілкування, всі в масках та рукавичках. Цілком природно, що змінилася якість життя, стало не надто весело та цікаво. Проте не всі піддалися песимістичним настроям. Українські школярі не втратили почуття гумору та бажання жити насиченим життям. Сьогодні Куля ділиться з читачами розповідями про коронавірусне життя-буття учнів 3-В класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №85 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. Здровий глузд, кмітливість, почуття гумору, допомога батьків та вчителів допомагають їм жити на всі 100%.

Коронавірус, карантин, ура – школа!

Наприкінці 2019 року та на початку 2020 року майже всю планету охопила пандемія COVID-19. Не минуло і нашу країну.
Непередбачена ситуація з пандемією та пов’язаний із цим карантин змусив шукати нові форми навчання школярів. Дистанційне навчання – це випробування не тільки для дітей і вчителів, але і для батьків.
Я – мати трьох дітей різної вікової категорії. Двоє дітей школярів: другий клас та шостий клас. Наш тато військовослужбовець, постійно на службі: то на полігоні на навчаннях, то в зоні проведення операції об’єднаних сил. Тому, коли було дистанційне навчання, допомагати своїм дітям могла тільки я.
Під час дистанційного навчання, я переглянула своє ставлення до школи і до професії «Вчитель». Саме з великої літери, як знак поваги і розуміння.
Моя донька, учениця шостого класу, на дистанційному навчанні намагалася вчитися самостійно. Я лише зрідка допомагала їй. Але були моменти, коли я із мами перетворювалася на ученицю. Разом з дочкою я повторювала теми з різних предметів, які колись вчила. А потім перетворювалася на вчителя і намагалася пояснити пройдений матеріал.
Для свого сина, учня другого класу, я із мами перетворювалася на страшну «Бабу Ягу», але ніяк не на добру вчительку, яка легко і доступно намагається його навчити математиці, української мови, англійської мови та іншим предметам.
Саме тоді я зрозуміла, що Вчитель це не просто професія – це покликання. І що для того, щоб дитина зрозуміла той чи інший предмет, комп’ютера, он-лайн уроків, уроків по телевізору – недостатньо. Дуже важливо у процесі навчання дитини особистий контакт між учителем та дитиною.
Школа для дітей – це не тільки навчальний процес, але і невід’ємна частина їхнього життя. Школа – це країна дитинства, де живе сучасне і твориться майбутнє! Це спілкування, багато друзів, свята та подорожі. Клас – це одна велика сім’я, в якій діти пов’язані загальними дружніми, побутовими, діловими цілями. А Вчитель у цій сім’ї – це друга мама для наших дітей!
Мої діти з радістю, з надією, новими ідеями прийшли до школи першого вересня. І перший дзвоник у новому навчальному році для них пролунав, як перший дзвоник в їхньому житті.
Не можна дітей позбавляти цього життя, цієї родини! І я бажаю усім дітям, які вимушені залишатися на карантині, щоб для них знову відкрили двері в мир знань, дружби та любові!

Вікторія Вікторівна Лисюк

Прийшла весна, а світ затьмарився від малесенького вірусу. Злякалися всі люди, посмішки заховали під маски, зачинилися у своїх домівках. Вірус закрив дорогу до школи, почалося нудне сидіння вдома. Не радували уроки на дистанції, ні перегляди мультиків, ні подарунки, ні народження маленького братика.
Птахи зібралися у вирій. А учні до школи. Братися за руки, обійматися не можна, але ми щасливі. Ми повернулися! Школі бути!

Самардак Вікторія, 3-В клас

Карантин закрив нас у домівках, позбавив можливості спілкуватися з друзями, займатися танцями, їздити на екскурсії. Добре, що вдома лишалася мама. З нею завжди затишно, спокійно, весело, цікаво. До мами можна пригорнутися, у неї можна чогось навчитися, їй можна довірити свої дитячі таємниці.Є багато часу для творчості: шиємо маски собі і лялькам, смажимо пиріжки, ліпимо вареники, займаємося спортом, читаємо книжки. В цей час найбільше уваги я приділила своєму улюбленому журналу «Куля». Шаради, загадки, кросворди, плутанини, захопливі історії давали можливість розвивати ерудицію, знайомитися з замками України, готувати за новими рецептами, зустрічатися з героями улюблених мультфільмів. Той, хто добре працює, той і має. В нагороду за свою працю від журналу я отримала подарунок. Я дуже зраділа! Але в школу хотілося все більше і більше.
І ось я в школі! Як же гарно і затишно в нашому класі! Моя перша парта так довго чекала зустрічі зі мною. Новенькі підручники так смачно пахнуть! А які блакитні і добрі очі у моєї шкільної мами, а голос тихий і привітний. Я дуже-дуже рада, що повернулася до школи!

                                                                                                                                      Марія Герасименко                     

Коронавірус надовго закрив школи, стадіони, кінотеатри. Діти залишилися вдома за зачиненими дверима. Спостерігали, навчалися, створювали, знаходили, ділилися, надихалися, розвивалися дистанційно. Сподобалося? Ні! Скучили за живим спілкуванням!
Перше вересня – Свято Знань. Це було справжнє свято – зустріч з однокласниками, першою вчителькою, з улюбленими уроками. Я більше ніколи не хочу карантину! Коронавірус, прощавай!

Клим Левченко

Нещодавно у наш світ приперся якийсь вірус у своїй короні. Він почав роздавати свою корону навкруги. Людям це не сподобалося і вони сховалися по своїх домівках. Найгірше, що могло статися, – зачинилася школа, почалося дистанційне навчання. Челенжі, колажі, тести, фотовиставки – все це на відстані. А так хотілося живого спілкування: позмагатися з однокласниками, поспівати пісень, привітати друзів з днем народження.Нарешті прийшов вересень і школа відчинила нам свої двері. Тепер ми раді і щасливі!
Вірусе, йди геть і забери свою корону!

Мілана Танцюра

Весь світ охопив коронавірус, який дуже небезпечний для здоров’я.Уже пів року в нашій країні карантин. Всі діти були вимушені перейти на дистанційне навчання. Чесно скажу, це було нелегко: не вистачало однокласників, цікавих уроків, кумедних випадків з життя класу, дорогої вчительки. Дорослі вчили нас носити маски, частіше мити руки, тримати дистанцію. А я хотів у школу! Дуже боявся, що новий навчальний рік почнеться «на відстані». Школа – це територія дитинства! Ми щасливі, дотримуємося усіх вимог щодо безпечного навчання, сидимо поодинці за партами і насолоджуємося шкільним життям!

Степан Слободянюк

Дистанційна подорож Україною. Софія Нюхалова

Немає можливості вилізти на скелі – підійдуть і двері! Домініка Гоцик

Людина Х по-українськи :) Гардаш Марк, 3-В клас

За школою, за розвагами скучили і ми, і наші батьки. Навчальний рік у нашій класній родині почався незвично! Загадкові очі нашої вчительки, локація на шкільному подвір’ї. Раптом заграв козацький марш, із за рогу школи з’явилися українські козаки. Так, ті самі, з українського мультфільму.
Ми здивувалися, а потім роздивилися і зрозуміли, що це татусі з нашого класу. А отой, з величезною булавою, це мій тато!
Козаки – це вільні люди!
Козаки – це сильні люди!
Козаки українську люблять мову,
Козаки – захисники свого народу!
Козаки привітали всіх зі святом, вручили грамоти переможцям різних конкурсів, виставок та челенджів, пограли з нами у футбол, пригостили смаколиками. Потім ми всі дружно фотографувалися. Дякуємо вам за розваги! Після такого свята ще більше хочеться навчатися, спілкуватися і бути всім разом!

Єгор Терескін