Казка про країну Крептилію

У одній казковій країні під назвою Крептилія жили дуже кумедні та чарівні чоловічки. Усі ці люди були добрими та чуйними, вони творили добро та радість оточуючим.

Правив цією країною король Едмонд зі своєю королевою Орхою. Король дуже любив своє королівство та людей, які там проживали. Едмонд був дуже доброзичливим та щедрим, дозволяв своїм людям робити усе, що їм забажається. Але була у цій країні одна дуже велика заборона. У чарівному лісі на великій галявині серед квітів та дерев росла квітка чорного кольору. До неї не можна було підходити, а тим більше зривати її, тому що це була квітка зла. Усі крептиляни знали про це і навіть боялися підходити до тієї галявини, яка б могла зруйнувати усе добро та мирне життя у їхній країні.

Якось до короля із сусіднього королівство завітав його товариш. Побачивши, як живуть люди  у Крептилії йому стало заздрісно. Гість запитав у короля, який секрет його правління, як так що люди завжди радісні та щасливі. Король розповів, що в країні немає зла.

• А чи є якісь заборони у вашій країні? – запитав гість.
• Так, звичайно! – сказав король і розповів йому про квітку зла.

Гостю дуже захотілося побачити її, і він попросив короля відвести його до тієї галявини. Але король відмовив йому. Це дуже розізлило гостя і він вирішив хоч би що знайти цю галявину і зірвати квітку зла, щоб помститися королю. Розізнавши у крептилян де це місце, він відразу відправився туди. Знайшовши квітку, гість зірвав її, і усе зло розлетілося по Крептилії. З того часу життя крептилян змінилося. Люди стали злими та жорстокими, робили усілякі капості один одному, ображали та насміхалися один з одного. Короля дуже хвилювала поведінка його людей.

• Що мені робити? – поскаржився король своїй королеві.
• Потрібно зробити так, щоб усе зло зникло із сердець крептилян. Запитай поради у старого чарівника, – відповіла вона.

Едмонд так і зробив. Сів у свою карету і поїхав до будиночка, де живе чарівник.

• Старче, я до тебе прийшов за допомогою,- мовив король.
• Я знаю в чому твоя біда і знаю, як їй зарадити, – відповів старенький дідусь.
• Кажи швидше, я усе зроблю для того щоб в моїй країні запанувало добро.
• Але це буде нелегко. Я тобі даю одну насінинку, яку зберігав багато років. І з цього насіння тобі потрібно буде виростити квітку добра і любові. Чим кращою буде квітка, тим більше добра пануватиме у твоєму королівстві. Бери насіння, саджай його у горщик і неси у кожну хату. Люди, які там проживають мають згадати усе хороше тат радісне, що було у їхньому житті. Увесь позитив надаватиме рослині сили для росту.

Король узяв те насіння, подякував старому і відразу взявся виконувати усі вказівки. Передаючи горщик із рук в руки, крептиляни намагалися згадати усе добро, що їх оточувало, усю любов, яку вони дарували один одному. І сталося диво – із крихітної насінинки проросла квітка. З кожним днем вона росла і міцніла, а коли розцвіла король посадив її у своєму королівстві.

З того часу у Крептилії росла квітка добра, яка своїм запахом та красою наповнювала серця любов’ю, добром та співчуттям.

Мяленко Вікторія,

ЗОШ №21   5-в клас

м. Хмельницький