Український народний стрій

Український народний стрій. Як що називають.

Народний костюм чи стрій – є не просто одягом, що носиться на певній території. Це складова народної душі, великий пласт культурного та історичного надбання нашого народу. Він так само цінний як традиції та мова. А чи відомо вам, друзі, що кожна із складових костюму має свою унікальну назву, яка для нас є трохи незвичною та навіть дивною?Давайте разом розберемося в цих барвистих речах та їх найменнях.

Запаска та плахта, або не зшитий поясний одяг.

Звичайно, що кожен регіон нашої країни має свій, унікальний народний стрій. Але є в усіх костюмах певні елементи, що мають однакове походження та призначення. Так відбувається і з поясним одягом. З назви можна зрозуміти, що це одяг, що носиться на поясі, тобто, це чоловічі штани та жіночі спідниці. І якщо зі штанами більш менш все зрозуміло, то от спідниці – це тема окрема. Вони є зшитими та не зшитими. До незшитого жіночого поясного одягу відносяться плахти та запаски. Переважно запаски робили двоплатовими, з двох окремих частин, ширшої, однотонної задньої, що носить назву «сіряк» та вужчої, затканої кольоровим малюнком передньої – попередниці. Переважно плахти та запаски було з домотканої вовняної тканини.Також по всій території України розповсюджені фартухи-запаски, що носили із зшитим поясним одягом, тобто спідницею. Їх виробляли з домотканого полотна, прикрашали вишивкою, нашитими стрічками.

Юпка, свита, керсетка та гуня.

До верхнього плечового  одягу, тобто одягу, що носили поверх сорочки, належить велике розмаїття речей з різними назвами. Розглянемо деякі з них.

Юпка – це жіночий піджак або халат. Шилася вона із домотканого полотна, мала приталений крій, а донизу розширювалися, завдяки вшитим у нижню частину, в районі талії, клинам – «вусами». Юпки оздоблювали декоративною тасьмою, по горловині,  поличці та манжетах рукавів.

Цікавим взірцем одягу, що мав крій без розрізу по лінії плечей, тобто кроївся у так звану перекидку полотна, є гуня. Гуня один із різновидів чоловічого верхнього одягу, який робили із довгої ворсистої тканини. Вона має прямий крій, та, переважно, відложний комірець. Край комірця, полки та манжети оздоблювали вишивкою чи декоративними шнурами. Гуня немає ґудзиків, а носиться на запах, під пояс. На Закарпатті гуні взагалі суцільно кроєні, їх роблять із овечого чи козячого хутра. А защіпаються вони лишень навколо шиї гачком чи зав’язуються тасьмою.

Найрізноманітнішими у жіночому одязі усіх регіонів нашої країни є керсетки. Їх носять поверх сорочки. Керсетка – це безрукавка, що має різну довжину, шиється з кольорової чи однотонної тканини, оздоблюється вишивкою, декоративними шнурами. Керсетки переважно, приталені, з частково відрізною лінією талії, з клинами-вусами, вшитими у нижню частину виробу, що розширюється. Деякі керсетки защипалися на ґудзики.

Дуже велику популярність мають свити – це верхній одяг, що шився із сукна. Переважно свити були без коміра чи з низенькою стійкою. В залежності від місцевості довжина свити була різною і коливалася від середини литки до середини стегна. Свита верхній одяг, що однаково використовувався як жінками так і чоловіками.

Головні убори.

Головні убори колись носилися і зимою і літом. Вони мали не тільки захисні функції, а також, служили оберегом для людини. Чоловіки носили шапки, брилі, а жінки хустки та шапки. Дівчата прикрашали себе вінками. До речі, дівочий вінок мав не тільки декоративне значення, він сигналізував оточуючим, що перед ними вже не дитина, а майже доросла дівчина. Має велике значення колір стрічок, що прикрашають вінок. Так голубі стрічки носили лише дівчата-сироти.