Знання про минуле

Усе, що містить в собі інформацію про минуле життя людини називається історичними джерелами. Найбільше джерело знань про середньовіччя – літописи. Їхні упорядники користувалися записами своїх попередників, та не гребували й легендами. Отже, літописна розповідь потребує постійної перевірки, її можна здійснити, порівнюючи між собою розповіді різних літописців про одні й ті самі події.

Звичайно, літописи містять у собі колосальну кількість необхідних історикам знань, але є в них ще один недолік. Літописці завжди прагнули чогось незвичайного й особливого. Вони намагалися описувати те, що виходило за рамки повсякденності, їх цікавили військові походи й перемоги, оголошення війни й укладення миру, обрання та вигнання князів, зміна єпископів і будівництво церков. Та вони не записували те, що здавалося їм загальновідомим. Наприклад, у новгородських літописах не має інформації про життя селян. “Навіщо писати про речі, які відомі батькові, дідові та прадідові?” – так міркували записувачі подій….

Продовження цікавої та пізнавальної розповіді про найдавніші рукописні книги читай у номері журналу “Куля” за березень :)