Пам’яті Кузьми Скрябіна

5 Тра 2015

Ті самі очі й усмішка проста,
Лиш квіти похилились загадкові,
Усе відносно ! Людоньки, а біль ?
А крик у серці ? А душа в любові ?!

Хіба ж коли любов переболить ?
Хіба ж колись сльозинка пересохне ?
І тільки квіти в’янучи мовчать,
А біль душі ніколи не замовкне.

Антонь Софія
учениця 6 класу школи № 2
м. Новомосковська Дніпропетровської області

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь